«Що? Де? Коли?» – маленька історія, яку ми творимо разом!
Бажання написати кілька слів про гру «Що? Де? Коли?» у Паризькій Єпархії з’явилося в мене нещодавно в процесі нашої підготовки до III Єпархіальної Гри, що відбудеться в Антверпені (Бельгія) 11 лютого 2018 року. Ці насправді неймовірні переживання спільноти, що панують під час такої зустрічі, неможливо до кінця передати. У Паризькій Єпархії цій грі виповнюється лише три роки, та вважаю, що вона вже стала історією, яку ми почали і продовжуємо писати разом. Наша зустріч служить чудовою нагодою для зустрічі молоді Єпархії з п’яти країн в одному місці для спільного ділення своїм досвідом життя з Богом, діленням своїми переживаннями в чужій країні, служить для спільної молитви за нашу молодь в контексті цікавої гри з веселою забавою опісля.
Ідея започаткувати таку гру виникла ще під час мого навчання в Лювені (Бельгія), коли я розпочав своє дияконське служіння у наших парафіях на запрошення священиків і мав нагоду знайомитися з молоддю. Перший досвід проведення таких ігор я отримав у Львівській Духовній Семінарії, де разом з Андрієм Малишем ми започаткували два рази на рік змагання між курсами у семінарійному «Що? Де? Коли?».
Отож, перша спроба, а від неї початок нашої історії з благословенням владики Бориса Гудзяка, єпарха Паризької Єпархії, було організовано у 2015 році, і першим містом, яке нас прийняло, був Лювен (Бельгія), за що велику подяку складаємо о. Миколі Палюху та о. Миколі Буцяку, на той час диякону. Відразу було визначено, що всі наступні ігри будуть проводитися у містах наших парафій у Бельгії. Це рішення носить суто практичний характер, з огляду на розташування країни по відношенню до інших країн Паризької Єпархії, що дозволяє легко і швидко учасникам гри добиратися до міста, до парафії, де гра проводиться. На першу зустріч до Лювена приїхали команди з наших парафій Бельгії та Франції. Перемогу здобула команда з Парижа.
Друга гра відбулася у лютому 2017 року у Брюсселі, де нас гостинно прийняв о. Олег Зимак, ЧНІ разом з парафіянами. На цю зустріч прибули команди з Франції, Бельгії, Нідерландів та Люксембурга. Перемогу здобула команда з Лювену (Бельгія). Наша гра набирає обертів, тому ми очікуємо, що на наші наступні зустрічі будуть приїжджати команди з інших, новостворених парафій..
Окрім цього, в лютому 2016 року ми провели локальну гру у місті Антверпен з ініціативи о. Руслана Піха, ЧНІ, участь у якій взяли шість місцевих команд. В цій грі старше покоління вирішило позмагатися з молоддю і таки довело, що мудрість приходить з віком ;)
Вартує сказати кілька слів про організацію та проведення нашої гри, адже ця зустріч ставить перед собою багато завдань і є дуже багатогранною.
Ми молимося!
У програмі наших ігор «Що? Де? Коли?» важливим елементом є єднання в молитві з наміром за українську молодь. Кожного разу наша зустріч розпочинається Божественною Літургією у місцевій парафії, котра нас приймає. Господь є нашим першим Вчителем, Наставником, котрого вчимося наслідувати і за котрим ідемо у нашому житті. Після Літургії завжди є нагода поспілкуватися з місцевими парафіянами. Коли ти бачиш в церкві кілька десятків молодих людей, котрі моляться, то це справді, надихає; надихає навіть найменші парафії думкою, що наша церква має майбутнє, а кожен з цих молодих людей намагається відкривати Божу волю у своєму житті. Папа Франциск закликає відкриватися на молодих людей та шукати різних способів, щоб почути їхні потреби, бути поруч з ними і творити церкву з ними. «Це синод молоді, й ми прагнемо почути всіх. Кожна молода людина має щось, щоб сказати іншим, сказати дорослим і священикам, черницям, єпископам і Папі. Всі ми потребуємо почути вас!» – сказав Святіший Отець, визнаючи, що сьогодні чимало юнаків і дівчат переживають труднощі у своєму житті. Для нас такі зустрічі є маленькою нагодою спільно свідчити нашого Бога своєю поставою, починаючи від найпростішого – самим призиванням до Бога, до церкви, до парафій, своєю спільною молитвою, що сьогодні вже є викликом для багатьох молодих людей.
Нам допомагають!
За проведенням такого свята стоїть також немала праця. Тут велика подяка місцевим парафіянам, котрі завжди радо відгукуються, щоб послужити. Насамперед, це завжди смачні обіди. Багато людей організовуються, щоб добре підготувати смачні страви для всіх учасників гри. Інколи так є, що парафіяни з різних парафій привозять свої, власноруч приготовлені страви, потягами чи машинами. Такі жести уваги будують нас як одну велику родину. Пригадую, як ми вже мали повертатися після закінчення гри та забави до своїх країн, а вже було пізно, місцеві парафіяни швидко зорганізувалися і самі прибрали і помили зал, який ми винаймали, щоб ми могли вчасно виїхати до своїх домівок. Також нам допомагають з апаратурою, особливо один чоловік, котрий кожного разу безкоштовно нам надає усю необхідну апаратуру для проведення гри.
Між раундами, а також під час танців, після гри, своїм співом нас тішать Василь Панько та Наталя Москаленко. Їхні пісні дуже прикрашають наше свято, кожного разу вони дивують всіх учасників своїми піснями, своїм голосом та вмінням забавляти усіх.
Наші друзі!
Неможливо не згадати велике коло наших друзів, з якими ми за ці роки потоваришували. Це ті люди, котрі нам надсилають свої відео-питання, щоб наша гра була цікавою. Це наші друзі з України, практично з усіх областей. Наші друзі з Європи, Америки, Австралії, Азії. Тому під час гри ми встигаємо побувати в різних кінцях світу та побачити надзвичайно красиві міста в різних країнах. Кожного разу вони знаходять цікаві питання і дуже креативно підходять до створення відео-питання. Дуже часто питання пов’язані з тією країною, де вони на той момент знаходяться, або вони коротко розповідають про те чи інше місто. В такий спосіб під час гри наші учасники дізнаються різні цікаві речі про те чи інше місто. Для того, щоб добре підготувати відео-питання вони лізуть на гори, їдуть до океанів, морів, ідуть до найвідоміших пам’яток архітектури, навіть на цвинтарі, – і все це заради чудової атмосфери для нашої гри.
Ми вчимося!
Ясна річ, що ця гра вимагає доброї інтелектуальної підготовки. Наші ігри не є тематичними, тобто кожна окрема гра не присвячена одній, окремій тематиці. Вона складається з трьох раундів по одинадцять запитань на різні теми, і цей діапазон тем не є обмежений. Питання наших друзів дуже часто стосуються їхніх професій, їхніх цікавих досліджень або спостережень, або цікавих фактів про ті місця, де вони знаходяться. Особливо цікавими є питання логічно побудовані. Коли команда не знає прямої відповіді на питання, впродовж хвилини, оперуючи своїми знаннями та використовуючи матеріал поданий в питанні, вони можуть віднайти правильну відповідь. Кожна така гра збагачує цікавими знаннями своїх учасників і надихає учасників пізнавати і відкривати все нову інформацію.
Ми веселимося!
Кожна наша зустріч завжди закінчується невеликою розважальною програмою. Маємо танці. Це чудова нагода і відпочити після розумового шторму, як також гарна нагода поспілкуватися одні з одними. Така забава є своєрідними українськими запустами, адже наша зустріч на гру завжди передує початку Великого Посту. Добра українська пісня, різні конкурси творять дуже дружню родинну атмосферу. Саме з таким настроєм, такими емоціями кожен з учасників, кожна команда повертаються до своїх домівок та до своїх парафій, а одна з команд, ще й на додаток везе в парафію сову, як знак їхньої перемоги. Це завжди цікава інтрига – хто стане переможцем? І з наближенням нової гри стає все цікавіше дізнатися куди сова полетить цього разу.
Ми творимо історію і ми вдячні Богові за таку можливість!
Автор: о. Володимир Пендзей
